Фонд соціального страхування інформує

Дата: 05.04.2019 08:31
Кількість переглядів: 412

Стягнення аліментів із сум матеріального забезпечення за
рахунок коштів Фонду соціального страхування

Страхові кошти, у тому числі допомога по тимчасовій втраті
працездатності, зараховані Фондом соціального страхування України на
окремий рахунок роботодавця для здійснення фінансування застрахованій
особі, не можуть бути спрямовані на виплату аліментів. Водночас, з суми
допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплаченій боржнику, стягнення
аліментів повинно здійснюватися.
Фонд соціального страхування України здійснює надання
матеріального забезпечення шляхом зарахування коштів на окремий
поточний рахунок страхувальника (роботодавця) для подальшого здійснення
ним виплат безпосередньо застрахованим особам.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку, або
на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування
бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на
надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим
особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути
спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі
виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення
відповідно до закону.
Отже, безпосередньо з окремого рахунку страхувальника стягнення
аліментів з сум матеріального забезпечення не передбачено чинним
законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Водночас, до обов’язків підприємств, установ, організацій належить
здійснення відрахувань із заробітної плати боржника і перерахування коштів
на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Також на допомогу з державного соціального страхування, що
виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках,
стягнення здійснюється виключно за рішеннями про стягнення аліментів.
Тож з коштів матеріального забезпечення, що були виплачені
боржнику, стягнення аліментів має здійснюватися.

 

Роз’яснення Фонду соціального страхування України
щодо оформлення листків непрацездатності

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України щодо
оформлення листків непрацездатності та в межах компетенції повідомляє
наступне.
Частиною 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105 (далі — Закон України № 1105)
визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій
непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку
листок непрацездатності.
Відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують
тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства
охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455 (далі — Інструкція № 455),
Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 09.04.2008 р. № 189, тимчасова
непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.
Пунктом 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності,
затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства
праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р.
№ 532/274/136-ос/1406 (далі — Інструкція № 532), передбачено, що листок
непрацездатності — це багатофункціональний документ, який є підставою для
звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю та з матеріальним
забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності,
вагітності та пологів.
Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України № 1105 матеріальне
забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою
втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах
трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним
місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи
догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за
основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України).

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від
08.07.2010 р. № 2464 визначено поняття «основне місце роботи» — місце
роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де
знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний
запис про роботу.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок
працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства
юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від
29.07.1993 р. № 58, трудова книжка є основним документом про трудову
діяльність працівника.
Враховуючи вищезазначені норми, лікуючий лікар при заповненні листка
непрацездатності має вказувати те місце роботи застрахованої особи, де
зберігається його трудова книжка.
Частиною 1 статті 90 Цивільного кодексу України передбачено, що
юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її
організаційно-правову форму та назву; найменування юридичної особи
вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного
реєстру.
`Вимоги до написання найменування юридичної особи, її відокремленого
підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім
організації профспілки, встановлюються Міністерством юстиції України
(частина 7 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб,
фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-
IV).
Відповідно до пункту 1.4 Вимог до написання найменування юридичної
особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має
статусу юридичної особи, крім організації профспілки, затверджених наказом
Міністерства юстиції України від 05.03.2012 р. № 368/5 (далі — Вимоги),
юридична особа може мати крім повного найменування скорочене
найменування.
Пунктами 1.1 та 1.3 Вимог передбачено, що найменування юридичної
особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади

Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів,
установ) та назву. Назва юридичної особи не може містити посилання на
організаційно-правову форму.
Найменування відокремленого підрозділу повинно містити слова
«відокремлений підрозділ» («філія», «представництво» тощо) та вказувати на
належність до юридичної особи, яка створила зазначений відокремлений
підрозділ (пункт 1.8 Вимог).
Пунктом 3.1 Вимог передбачено, що назва юридичної особи береться у
лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми
суб’єкта господарювання (крім органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних,
комунальних організацій, закладів, установ).
Окрім цього, статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що
місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи
розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю
юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління
і обліку.
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза
її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (стаття 95
Цивільного кодексу України).
Враховуючи норми Цивільного кодексу України, Вимоги та положення
Інструкції № 532, при заповненні частини лицьового боку бланка листка
непрацездатності, що видається непрацездатному, повинна повністю
вказуватися назва юридичної особи або її відокремленого підрозділу (з
указанням на належність до юридичної особи) та їх місцезнаходження. Такі
вимоги застосовуються до написання назви та місцезнаходження як закладу
охорони здоров’я, так і організації, установи, підприємства.
Частиною 2 статті 16 Закону України № 1105 визначені обов’язки
застрахованих осіб, зокрема: надавати страхувальнику, страховику достовірні
документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та
надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону, своєчасно повідомляти
страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни
розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг, дотримуватися
режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності.

Слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 30 Закону України №
1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання
соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального
страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі,
організації.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за
правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення,
приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати
матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і
правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є
підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Дійсно, згідно з чинним законодавством страхувальник отримує листок
непрацездатності лише після закриття його закладом охорони здоров’я та
звернення застрахованої особи за призначенням матеріального забезпечення.
Проте, відповідно до Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою
правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 р. №
13, комісія (уповноважений) із соціального страхування зобов’язана
розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків
непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання
матеріального забезпечення, та має право перевіряти дотримання
застрахованими особами режиму, визначеного лікарем на період тимчасової
непрацездатності (пункти 2.1 та 2.2).
При порушенні режиму, встановленого для них лікарем, застраховані
особи втрачають право на отримання допомоги по тимчасовій
непрацездатності з дня допущення порушення на строк, що встановлюється
рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності
(частина 2 статті 23 Закону № 1105).

 

Розмір надання допомоги по тимчасовій непрацездатності дружинам

(чоловікам) військовослужбовців.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі – Закон № 1105) право на
матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою
втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без
громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено
міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою
України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи
час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Згідно із статтею 24 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності
виплачується залежно від страхового стажу в таких розмірах:
50 відсотків середньої заробітної плати – застрахованим особам, які мають страховий
стаж до трьох років;
60 відсотків середньої заробітної плати – застрахованим особам, які мають страховий
стаж від трьох до п’яти років;
70 відсотків середньої заробітної плати – застрахованим особам, які мають страховий
стаж від п’яти до восьми років;
100 відсотків середньої заробітної плати – застрахованим особам, які мають страховий
стаж понад вісім років;
100 відсотків середньої заробітної плати – застрахованим особам, віднесеним до 1–4
категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або
особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від
Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється
чинність  Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до  Закону
України  «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу,
передбачену  статтею 10  Закону України «Про донорство крові та її компонентів».
Отже, пільг щодо оплати листка непрацездатності дружинам військовослужбовців у
розмірі 100 відсотків середнього доходу Законом № 1105 не передбачено.
Також, відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1105, застраховані особи,
які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними
Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають
страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по тимчасовій
непрацездатності в розмірі визначеному статтею 24 Закону № 1105, але в розрахунку на
місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці
настання страхового випадку.
При цьому, згідно із реченням другим частини другої статті 18 відповідно до Закону
України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від
20.12.1991 № 2011 (далі – Закон № 2011), при тимчасовій втраті працездатності листки
непрацездатності оплачуються дружинам (чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100
відсотків середньомісячної заробітної плати незалежно від страхового стажу.
Разом з тим, статтею 4 Закону № 2011 визначено, що забезпечення виконання цього
Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту
військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи
місцевого самоврядування.
Згідно статті 23 Закону № 2011 фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з
реалізацією Закону № 2011, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в
Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України,
розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають

у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел,
передбачених законом.
Отже, пільги, компенсації та гарантії, передбачені Законом № 2011, надаються за
рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Враховуючи викладене, дружини (чоловіки) військовослужбовців мають право на
допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) за
рахунок коштів Фонду на загальних підставах залежно від страхового стажу.

 

Фонд соціального страхування інформує :

« Комісії із соціального страхування підприємств мають право
перевіряти дотримання хворими призначеного режиму лікування»
Комісії (уповноважені) із соціального страхування створюються на кожному
підприємстві незалежно від форми власності та приймають рішення про призначення або
відмову в призначенні матеріального забезпечення застрахованим особам. Відповідно до
рішень органу та на підставі поданої роботодавцем заяви-розрахунку Фонд соціального
страхування України здійснює фінансування допомоги по тимчасовій втраті
працездатності, по вагітності та пологах і на поховання.
«Комісія утворюється, якщо на підприємстві працевлаштовані понад 15 осіб.
Якщо працюючих за наймом 15 і менше, на загальних зборах працівників обирається
уповноважений. Але орган, який відповідає за страхування у зв’язку з тимчасовою
втратою працездатності, має бути на кожному підприємстві, в установі чи організації та
навіть у ФОП, де цю функцію може виконувати сама фізична особа-підприємець. Комісія
(уповноважений) мають достатньо широкий перелік повноважень: це не лише власне
призначення допомоги працівникам, але й контроль за правильним нарахуванням
матеріального забезпечення, перевірка дотримання застрахованими особами режиму,
визначеного лікарем на період хвороби, тощо», – говорить начальник управління
страхових виплат та матеріального забезпечення виконавчої дирекції ФССУ Світлана
Зарубіна.
Рішенням правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13
затверджено нову редакцію Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Зокрема, відповідно до документу комісія
(уповноважений) має право:
- отримувати від роботодавця відомості щодо суми фінансування Фондом для
надання матеріального забезпечення найманим працівникам;
- отримувати від робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення
безкоштовні консультації з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
- звертатися за необхідності до робочих органів виконавчої дирекції Фонду або
його відділень щодо перевірки правильності видачі та продовження листків
непрацездатності застрахованим особам підприємства;
- перевіряти дотримання застрахованими особами режиму, визначеного лікарем
на період тимчасової непрацездатності;
- звертатися до робочих органів виконавчої дирекції Фонду або його відділень у
разі спору між комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства та
роботодавцем з питань надання матеріального забезпечення застрахованим особам
підприємства, а також у випадку невиконання роботодавцем рішень комісії
(уповноваженого);
- вносити до робочих органів виконавчої дирекції Фонду або його відділень
пропозиції по організації та удосконаленню роботи по соціальному страхуванню на
підприємствах.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь