Вірус ящуру у тварин – що потрібно знати!
Ящур – це гостропротікаюче висококонтагіозне вірусне захворювання, яке здебільшого вражає велику рогату худобу, свиней та інших парнокопитних, проте також сприйнятливі і дикі тварини (олені, козулі, лосі та дикі кабани).
Спалах ящура, зафіксований у Німеччині на початку січня 2025 року та в Угорщині 6 березня 2025 року, викликає занепокоєння в Європі. Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (WOAH) та наглядові органи ЄС підтвердили ці випадки. Україна має посилити ветеринарний контроль, щоб запобігти можливому проникненню збудника на свою територію.
Хвороба реєструється у багатьох країнах світу. Всього налічується 7 імунологічно відмінних серотипів: А,О,С, SAT1, SAT2, SAT3, Asia1, які разом налічують більше 60 штамів. Імунітет до одного серотипу не захищає тварину від інших серотипів.
На ящур можуть хворіти і люди. Основний шлях інфікування людей відбувається через вживання сирого молока хворих на вірус ящуру тварин, а також через продукти його переробки, рідше через м'ясо.
Можлива пряма передача інфекції людині повітряно-краплинним шляхом при контакті з хворою твариною. Люди здатні виділяти вірус у респіраторному тракті протягом 24-48 годин.
Виникнення даного захворювання може мати вплив на розвиток сільського господарства та значні економічні збитки. Спалах хвороби в країні миттєво викличе заборону експорту тварин та тваринницької продукції до всіх країн, вільних від ящуру.
Хвороба має здатність швидко поширюватись на значній території, серед молодняку викликає високий падіж та поодинокі летальні випадки серед дорослих тварин.
Клінічними ознаками є: слинотеча, наявність невеликої круглої або овальної форми виразки слизової оболонки рота (афт), ерозій на слизовій оболонці ротової порожнини та язика, підвищення температури тіла, кульгавість та зниження апетиту. Можливе повторне захворювання тварин з нечіткими клінічними ознаками. У новонародженого молодняку ящур проходить у гострій формі з подальшою загибеллю тварин, без утворення афт.
Основним джерелом інфекції є тварини, хворі на ящур, та тварини, які перебувають в інкубаційному (прихованому) періоді хвороби. Інфіковані тварини передають вірус при диханні, зі слиною, носовим слизом, лімфою із афт що лопнули, молоком, сечею та каловими масами. Зараження відбувається шляхом безпосереднього контакту хворих тварин зі здоровими. З моменту зараження до моменту прояву перших клінічних ознак проходить від 7 до 14 днів у великої рогатої худоби та 21 день у інших сприйнятливих тварин.
Важкість клінічних ознак залежить від штаму вірусу, віку, виду та породи інфікованих тварин.
Шляхи передачі ящуру:
- прямий контакт з інфікованими свійськими або дикими тваринами. Виділення вірусу відбувається через дихання, зі слини, фекалій та сечі, молока та сперми – за 4 дні до появи клінічних ознак;
- контаміновані продукти тваринного походження (необроблені м’ясні продукти, харчові відходи та молоко). Вірус здатен зберігатись від одного дня до декількох тижнів;
- забруднений одяг, взуття, обладнання та інше (сіно, корм, вода, молоко та біопрепарати);
- може передаватись через повітря (вітер) за низької температури та високої вологості.
Інкубаційний період може тривати від декількох днів до двох тижнів.
Як розпізнати ящур?
Важкість клінічних ознак залежить від штаму вірусу, віку, виду та породи інфікованих тварин. У хворих тварин на внутрішній поверхні ротової порожнини,язиці, вимені та кінцівках спостерігають ураження афтами. Також з’являється слиновиділення, анорексія, кульгавість, лихоманка, аборт і раптова загибель новонародженого молодняку та зниження молочної продуктивності.
У разі підозри щодо наявності хвороби у свійських тварин необхідно негайно повідомити Держпродспоживслужбу чи державну лікарню ветеринарної медицини у вашому районі, громаді.
Задля попередженню виникнення даного захворювання серед тварин необхідно:
- дотримуватись суворого контролю доступу людей, транспортних засобів та обладнання до стада;
- забезпечити регулярну дезінфекцію місць утримання тварин, обладнання, одягу та взуття;
- дотримуватись обов’язкового профілактичного карантинування під час переміщення тварин до або з господарства;
- забезпечити належну утилізацію гною та сміття, утилізацію трупів тварин здійснювати на місцях діючих худобо могильників та біотермічних ям;
користувачам мисливських угідь всіх форм власності, у разі виявлення трупів диких парнокопитних тварин повідомляти державну службу ветеринарної
