Ткачук Павло Вікторович
Ткачук Павло Вікторович
08.07.1992 - 20.11.2023
Павло народився у селі Буяни 08.07.1992 у багатодітній родині. В сім'ї було 7 дітей. У 6 років пішов навчатися в Буянівську школу, був оптимістичною людиною завжди жартував і вмів підтримувати в любі моменти.Завжди проявляв самостійність і наполегливість. Мав багато друзів, бо з ним було легко, просто, надійно, весело. Охоче і сумлінно виконував всі доручення. Одним із перших пропонував допомогу, хто її потребував. Після школи поступив вчитися у Торчинське училище на професію столяр. Після завершення навчання пішов працювати.
У червні 2023 року був призваний до лав армії. Навчання проходив у Англії строком 35 днів. Після навчання пішов на передову.
А 28 листопада жителі Торчинської громади проводили в останню путь свого земляка, Героя — ПАВЛА ТКАЧУКА, жителя села Буяни.
Павло загинув 20 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання, в ході ведення бойових дій в районі с.Новомихайлівка Покровського р-ну Донецької області.
Загинув, бувши вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконавши свій службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні найцінніше – власне життя.
Павло Ткачук перебував у місцях, де велися запеклі бої, стояв на захисті своєї країни та вірив у Перемогу. У віці 31 років він віддав життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця.
Попрощатися з земляком вийшли сотні людей. Згорьовані обличчя близьких загиблого, встелена квітами вулиця та живий коридор з місцевих мешканців – так зустрічали Героя, який назавжди повернувся додому.
Поховали військового на місцевому кладовищі.
Хрещениця Павла Анна Ткачук згадує його такими словами: "Він був найкращим для мене, рідним хресним і зараз це найдорожча мені людина яку я втратила
Павло завжди жартував зі мною ми завжди разом сиділи в його кімнаті та дивились фільми він завжди брав мене з собою погуляти десь і парку або брав мене на якісь мультфільм. Коли він ще навчався він був дуже маленького росту і його мама плакала Боже коли ж він виросте"
Ми завжди будемо пам'ятати такого доброго, і сміливого воїна як Павла, його втрата неймовірний біль для родини, і всієї громади.