Чужих дітей не буває
В останній день вересня Україна відзначає День усиновлення. Бажання взяти на виховання дитину, народжену іншими, є ознакою нашої культури і виникає у небайдужих до чужого горя людей. Сімейними формами виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.
Сімейні форми виховання
Усиновлення – є найкращою із всіх можливих на сьогодні форм сімейного влаштування дитини, тобто прийняття її у сім’ю на правах рідної. Усиновлення породжує між батьками (усиновителями) та дитиною взаємні права та обов’язки, які передбачені Сімейним кодексом України для батьків та їхніх біологічних дітей.
Дитина може бути усиновлена з будь–якої форми влаштування: опіки, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, інтернатного закладу, якщо вона перебуває на обліку як дитина, котра підлягає усиновленню.
Усиновлення – це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні відносини між батьками та дитиною. Цей процес полягає в передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої.
Опіка, піклування встановлюються для забезпечення виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, при прийнятті рішення про відібрання в них дитини і передачу її під опіку, хвороби батьків чи інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів таких дітей. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опікуном (піклувальником) призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічною дитиною, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. У разі призначення опікуна (піклувальника) враховується бажання дитини – сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування.
Прийомна сім’я – це сім’я, яка взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитячий будинок сімейного типу – це сім’я, яка взяла на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.
Основна мета прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу – забезпечити сімейне виховання дітей, які за певних життєвих обставин позбавлені можливості виховуватися у своїй родині.
Батьки від Бога
На території Торчинської громади діє один дитячий будинок сімейного типу на базі подружжя Семенюків з села Усичі та одна прийомна сім’я на базі подружжя Голюків з селища Торчин. У кожної сім’ї своя історія утворення та виховання дітей.
Так подружжя Семенюк Алли Вікторівни та Семенюка Івана Васильовича свою діяльність розпочинало як прийомна сім’я, куди було влаштовано одну дитину, позбавлену батьківського піклування. Згодом родина поповнювалася, адже щире серце мами Алли прагнуло обігріти якомога більше хлопчиків та дівчаток. І сьогодні це вже дитячий будинок сімейного типу, де виховується шестеро дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, троє власних дітей. При кожному відвідуванні цієї родини, батьки-вихователі з усмішкою наголошують, що всі діти – наші! В кожного з них свої захоплення та вподобання. Як розповіла мама-вихователька, Катруся любить куховарити та випікати щось смачненьке, і це не дивно, адже здобуває професію кухаря в Торчинському професійному ліцеї; Сергійко та Максим – татові помічники, а у вільний час залюбки грають у футбол; Михайлик – кращий друг домашніх улюбленців-котиків; Марійка – творча дитина, любить малювати та допомагати по господарству. Найбільшою втіхою всієї родини є трирічна Богданка, яка щодня радує новими досягненнями.
Історія прийомної сім’ї на базі подружжя Голюк Любові В’ячеславівни та Голюка Олександра Євгеновича розпочалася у 2007 році. Тоді сім’я взяла на виховання троє дітей, позбавлених батьківського піклування. Також в родині підростав власний син. Сьогодні – це вже дорослі, мудрі, талановиті, чемні діти. Завдячуючи своїм батькам, вони успішно подолали перші життєві сходинки та закінчили навчання в ОЗЗСО «Торчинський ліцей» Торчинської селищної ради. Прийомна мама Любов В’ячеславівна розповіла, що Світлана цього року вступила у Волинський фаховий коледж культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського за спеціальністю «Музичне мистецтво», Максим навчається в Торчинському професійному ліцеї та здобуває професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва», Дмитро закінчив навчання і вже працевлаштований.
Також на території громади проживає 12 сімей опікунів (піклувальників), які виховують 17 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Працюючи з такими сім’ями, хочеться багатьом родинам поставити їх в приклад. Інколи дивуєшся, звідки береться така величезна сила волі, терпіння, любов, милосердя, вміння навчити та пояснити, вміння пробачити, забути, обійняти і рухатися далі. Але по іншому бути не може, адже це - Батьки від Бога, в яких всі діти – рідні, найкращі! «Не той батько-мати, хто народив, а той, хто вигодував та добра навчив». І саме завдячуючи таким родинам, ми маємо гідне майбутнє, ми маємо щасливих дітей!
Служба у справах дітей
Торчинської селищної ради
