Вшивков Олександр Миколайович
Вшивков Олександр Миколайович
29.10.1985 – 13.10.2023
Осінній дощ.. Печаль.. Плаче калина..
Опущена осіння вже вуаль.
І червоніє рясно горобина ..
Та в серці поселилися печаль.
А смуток мою душу так бентежить
І серце ниє.. Так воно болить!
І цей нестерпний залізяччя скрежет
Не затихає він й на одну мить!
Осінній дощ.. Багнюка.. Біль і сльози..
І проклята навіки ця війна ...
Коли скінчиться?! Світ втрачає розум..
Ця з диму і вогню страшна стіна ..
Ти, осінь, плач.. Змивай ті ріки крові,
Що ллються у окопах ніч.. і день...
Молюсь, щоб всі були живі й здорові!
Плаче калина, сльози ллє щодень.
Осінній дощ.. Туман.. Холодний вітер
І крик нестерпний..Розпач..Де кінець?
Хай, Господи, вони всі будуть жити!
Й було щоб чути стукіт їх сердець!
Валентина Химич
Вшивков Олександр Миколайович народився 29 жовтня 1985 року в селищі Торчин Луцького району Волинської області. Закінчив 9 класів місцевої школи у 2001 році. Цього ж року став учнем Торчинського професійного ліцею. Мріяв стати столяром, але вже сформували групу. Тому навчався професії маляра-муляра штукатура. Самотужки оволодівав вміння виготовляти вироби з дерева. Після закінчення ліцею (2004 рік) працював різноробочим. Займався будівельними та столярними роботами. Придбав мопед «Альфа», яким їздив на роботу.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, не дивлячись на прохання рідних. І відразу Олександра відправили на навчання до Львова, згодом розподілом потрапив до 71-ої окремої егерської бригади Десантно-штурмових військ. За період служби мав посади «електрик-моторист відділення», «розвідник-сапер», «розвідник-радіотелефоніст», «кулеметник». Прослужив у ЗСУ 1 рік 8 місяців. Мав позивний «Амбал». Географія служби велика: Житомир, Бахмут, Луганська, Донецька, Харківська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька області. Жодного разу не був у відпустці, бо не було заміни. Для збереження військових речей придбав автівку.
12 жовтня 2023 року ввечері написав матері, що декілька днів не вийде на зв’язок. 10 днів чекали рідні дзвінка. А прийшло оповіщення з військкомату, що 13 жовтня 2023 року Олександр загинув у селі Вербове Запорізької області під час важкого артилерійського обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям.
Його Дніпро навіки обійняв.
Душа без болю вирвалась у небо…
А він ще стільки не зробив і не сказав,
І так старався вірити у себе.
В останню мить він навіть не злякавсь.
Все сталося, по-суті, блискавично.
Тому – пробачте, що не попрощавсь.
Коли душа полинула у вічність…
Пробач, матусенько, за ночі у сльозах
За сивину у косах передчасну…
Син приходитиме до тебе в тихих снах.
А ти – молись, поки свіча не згасне.
За особисту мужність і самовідданість, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України та бездоганне служіння українському народові солдата Вшивкова Олександра Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Похований Олександр на кладовищі селища Торчин Луцького району Волинської області.
Я був такий ще молодий,
І світу я не бачив…
І не побачу більше тих,
З ким міг би посміхатись…
З ким я провів дитинство своє,
Того, з ким цілувався…
Не обійму я вже батьків,
й не зможу попрощатись…
Я так хотів ще все зробить…
Не думав, що так вийде …
Я був такий ще молодий,
Пробачте, що не прийду.
Не заспіваю вже пісень…
Хто пам’ятатиме мене,
у снах до Вас прийду
