Омельчук Богдан Борисович

У січні 2023 року ряди Небесного Легіону Торчинської громади поповнив ще один наш Захисник, Герой - Богдан Борисович Омельчук, житель смт Торчин Луцького району Волинської області.

Народився Богдан 7 грудня 1992 у нашому селищі. Тут проживав з батьками. Єдиний син у сім'ї, тому всі сподівання і надії були на нього. Ріс допитливим, товариським. Любив грати у футбол. Часто проводив час на шкільному стадіоні. Займався спортом, тому з фізичної культури мав найвищі бали. Рівень навчальних досягнень у Богдана достатній. Найбільше захоплювався технічними темами, цікавився технікою. На перерві збирав навколо себе і ділився враженнями від прочитаного чи переглянутого.

У 2008 році закінчив Торчинську загальноосвітню школу та вступив до Торчинського професійного ліцею. Обрав професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва (категорія "А1", "А2", "В1"), слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водій транспортних засобів (категорія "С").

Класний керівник Осіїк Володимир Васильович (служить зараз в ЗСУ), майстер виробничого навчання Заверуха Сергій Миколайович зазначають, що Богдан був активним членом учнівського комітету. Відповідальний, добросовісний. Брав участь в хореографічному гуртку, займався спортом, любив тварин. Завжди мав свою думку, поважав старших, товариський, людяний. У 2011 році закінчив Торчинський професійний ліцей. Працював у «Nestle» водієм-навантажувачем.

Продовжив навчання Богдан у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва», та здобув кваліфікацію техніка-механіка. Диплом бакалавра отримав у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.  Деякий час Богдан працював за кордоном. Коли приїздив у відпустку, захоплювався мотоциклами, гуляв з вірним другом - псом Зевсом.

   29 червня 2022 року Омельчук Богдан призваний до лав ЗСУ. Служив старшим солдатом, командиром бойової машини, командиром відділення 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону. За період служби наш земляк зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним та досвідченим воїном. Добре знався на бойових машинах, тому завжди був у найгарячіших точках. Друзів мав багато, і ті завжди цінували його думку та поради. Багато було в Богдана бойових завдань. Тішилися з побратимами, коли поверталися живі та з маленькою, але перемогою. Любов до техніки, навички роботи на різних машинах стали у пригоді.

Під час останнього бойового завдання Богдан з побратимами потрапили під артилерійський обстріл противника поблизу Вугледару Волноваського району Донецької області. 29 січня 2023 року від отриманих поранень помер.

Далі була остання дорога до рідного дому. 04.02.2023 року Торчин зустрів свого Героя навколішки та живими квітами. 05.02.2023 року тіло Омельчука Богдана знайшло вічний спочинок на місцевому кладовищі. Згорьовані батьки, бабуся, молода дружина Олена, друзі, рідні, сусіди не стримували сліз. Торчин наповнився плачем та стогоном.

За місяць до цього страшного дня Богдан приїхав у відпустку. Повний сил, енергії, мрій. Найголовніше, він одружився з коханою, яка чекала його з цієї страшної війни. Були квіти, вітання, щастя. Все закінчилося безжальним обстрілом під Вугледаром. Ненароджений син чи донечка ніколи не почують татового голосу і не скажуть "тато"… У вічній любові та вдячності Богдану мама, тато, бабуся, кохана, побратими, друзі, рідні, сусіди, знайомі і незнайомі.

Низький уклін тобі, Герою, за мужність, відданість та подвиг який ти зробив для Батьківщини.