Оверчук Матвій Сергійович

Оверчук Матвій Сергійович

30.07.1995 – 22.06.2022

Народився Матвій 30 липня 1995 року в с. Мирославка. Закінчив Рівненський університет водного господарства, проте добре опанував військову науку. І коли розпочалась війна з російським агресором, першим став на захист своєї рідної землі. Старший солдат, стрілець Матвій Оверчук загинув, зробивши свій перший постріл, яким збив ворожий винищувач. Боєць став першою втратою зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону 10-бригади. 30 липня чоловікові мало виповнитися 27 років. Матвій загинув 22 червня 2022 року біля Лисичанська. Подробиці трагедії розповів командир зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону Олексій Аксьонов.

  “Це сталося 22 червня біля Лисичанська. По наших, як,власне, регулярно в цих краях, працювала авіація. А наш підрозділ, який якраз і має збивати літаки, спостерігав за винищувачем ворога. На нашій позиції ми чергували парам — наглядач і стрілець. О 10 годині ранку відбулась перезмінка. Замість мене заступив Матвій Оверчук з напарником. О 10:45 він доповів, що почався наліт авіації і вони працюють. І зовсім скоро ми почули пуск ракети. Вибігли і побачили десь на відстані чотирьох з половиною кілометрів над землею вибух.

Було зрозуміло, що літак збили. Це саме спостерігав боєць з іншого підрозділу неподалік від нас. Майже миттєво в наш бік полетіли мінометні міни — росіяни завжди у відповідь працюють в парі. Думали, другий, побачивши пуск ракети, відвернув. Але в тих краях така місцевість, що складки місцевості дозволили пілоту спуститися нижче, сховатися.

   І він з’явився в небі зовсім несподівано. І чітко наніс удар по тому місцю, звідки було здійснено пуск ПЗРК. Ракета влучила практично в позицію, де знаходився боєць, позивний Овер. Другий був трохи далі, ближче до перекритої щілини, куди він заскочив, почувши свист снаряду. Він і передав “В нас влучила ракета”. Також він повідомив щ ойому погано, але він живий. А що з Овером, він не знає. Я побіг туди. Побачив сліди від вибуху. Проповз до Овера і зрозумів, що йому вже не допомогти ...

   40 хвилин тривав мінометний обстріл, тому ми не могли витягнути загиблого. Пересиділи цей час в укритті. Командир відділення, друг Матвія, сповзав до нього ще раз. Переконався, що той таки загинув... До нас у підрозділ Матвій потрапив, коли почався повномасштабний наступ. Пройшов навчання в Яворові на полігоні. До підрозділу, який формувався, доєднався у Малині на Житомирщині. До цього моменту у нього не було пострілів. Це його перший і відрізу вдалий постріл. До цього були ситуації, коли він наводив ПЗРК, але отримав інформацію, що то летить наш вертоліт.

    Матвій- дуже грамотний боєць. Готовий був до будь-якої роботи, розвідка йому вдавалася. Ми спочатку зайшли в Сіверськ- охороняли командний пункт, потім нас перекинули в Лисичанськ.

    Знаєте, я можу сказати, що не кожному вдається навчитися працювати з комплексом ПЗРК. Для цього потрібні неабиякі риси характеру. Адже не всі можуть навіть дивитися на літак, не всі готові встати на повний зріст, аби випустити ракету по цілі. Крім того, багато хто стріляє, але не всі поцілюють. Штурмовик СУ-25, який називають “Грач”, невеликий. Коли він іде над землею вдалині, його можна легко переплутати з пташкою. Поки він не почне стріляти, ти його, власне, не бачиш. Більше того, літак може бачити локатор, а спостерігач-ні. Та й не всі літаки, які побачив, можна збити. Не всі випущені ракети влучають по цілі. Тут цілв сукупність факторів, які мають спрацювати. У Матвія спрацювали. Наше завдання і є- налякати льотчиків, щоб вони не били так по нашій армії. І Матвій впорався з цим завданням. Знешкодивши російський літак. На жаль, це був і перший вдалий пуск “Ігли” у нашому підрозділі, і перша втрата...”

     27 червня у селі Мирославка Рожищенської громади військовослужбовця, захисника України Матвія Оверчука провели в останню дорогу.

    У Героя залишився син, який народився 20 січня 2022 року.