Мудроха Вадим Анатолійович
Мудроха Вадим Анатолійович
09.03.1995р. - лютий 2022р.
Народився Мудроха Вадим Анатолійович 9 березня 1995 року. З народження проживав у селі Білосток Луцького району Волинської області. Був найстаршою дитиною в багатодітній сім'ї. У 2001-2010 роках навчався в Білостоцькій ЗОШ І-ІІ ступеня.
Після закінчення школи з 2010 по 2013 р. навчався у Волинському технікумі Національного університету харчових технологій, здобув спеціальність «Кухар» 4 розряду.
Призваний на строкову службу 14 травня 2013 р. Через рік не судилось йому повернутись додому, оскільки розпочалась АТО. Звільнений 09 квітня 2015 р. Служив у Закарпатській області місті Мукачево. Був розвідником. 10 місяців проходив навчання на полігоні біля Ужгорода. Отримав звання – старший солдат.
Після цього 3 місяці працював у Волиньхолдингу в смт. Торчин Луцького району. Потім працював 1 рік пекарем в гіпермаркеті Там-Там і 1 рік старшим пекарем в Сільпо у місті Луцьк. Пройшов у Львові курси завідувача. Потім поїхав за кордон в Чехію і там теж працював пекарем… Зарекомендував себе хорошим спеціалістом, був сумлінним та відповідальним працівником.
Кілька місяців Вадим працював на заводі автомобільних запчастин. Двох робітників із заводу було відібрано для поїздки на конференцію в Прагу, серед них був і Вадим.
Оскільки, закінчувалась віза, то Вадим повернувся додому, щоб поновити документи. Планував їхати на роботу назад в Чехію. Лишилось кілька днів почекати і віза мала бути готова… але розпочалась повномасштабна війна…
23 лютого до Вадима подзвонили, щоб він з'явився до військкомату на навчання. 24 лютого Вадим поїхав, а 25 лютого він вже був в частині у Володимирі, в 14 бригаді. Потім сказав, що везуть їх десь в сторону Житомира, більше нічого не говорив.
В останньому повідомленні, 28 лютого, близько 17 години, написав «Мамо, помоліться за мене…» Близько 20-ї години ще Вадим взяв трубку телефону від товариша. Сказав йому, що дуже важко, передзвонить пізніше. Було чути що він біг… Більше на зв'язок Вадим не вийшов…
Три місяці про долю Вадима нічого не було відомо. Рідні до останнього сподівалися, що він живий. Як пізніше з'ясувалося, загинув він у селі Ситняки Макарівської селищної громади Бучанського району Київської області. Знайшов Вадима місцевий лісник 2 червня, він лежав під сосною. Мав осколкове поранення в голову. При ньому були документи й військовий медальйон. Тіло було збережене, його можна було ще впізнати.
Зустрічали нашого воїна підвечір 4 червня. Навіть небо плакало, коли везли Вадима додому. Зібралися люди не лише з Білостоку, а й навколишніх сіл. Живим ланцюгом зустрічали, усі стояли на колінах та плакали. Дорога до батьківської хати, по якій їхав траурний кортеж з тілом загиблого, була встелена квітами…
Чин поховання Мудрохи Вадима відбувся 5 червня 2022 року на кладовищі села Білосток. Жаль і смуток огорнув чорною хмарою усіх присутніх. Був оркестр… були військові… родичі… друзі… знайомі та чужі люди прийшли віддати останню шану Герою.
Указом Президента України №460/2022 від 30 червня 2022 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшому солдату Мудросі Вадиму Анатолійовичу посмертно присвоєно орден «За мужність» ІІІ ступеня.
На жаль, уже ніколи не повернуться Герої, які віддали своє життя заради миру в рідній Україні.
Вадим загинув, захищаючи свою Батьківщину. Він віддав своє молоде життя, аби ми мали можливість жити у вільній державі!!!
